Ніна Никифорова

Переклади з латиської доц. кафедри теорії металургійних процесів і загальної хімії Ніни Никифорової.

Велга Кріле

* *

Жалію тебе, жалію, тоне тихе гілля в глибині.

Ти склади в краєвид лебедів й полум’яні троянди.

Тихі гілки, не треба, нічого не можна змінить,

Жалію тебе, жалію – що можу дати тобі?

Галки на голих гілках кричать про осінню тугу,

В гору піднявшись, людина божий шукає лик.

Вистелені пилом торішні дороги і луги,

Сумно блукають скривджені в білім димі доріг.

В купі сміття шукай, в думках безладдя рядків.

В купі сміття шукай, вплети в краєвид троянди.

Справді я тільки помилка – мучить мене питання.

Жалію тебе, жалію – що можу дати тобі?

В гору піднявшись, людина божий шукає лик.

В сніжних заметах мерзла, щоб за весь світ благати.

Сумно блукають скривджені в білім димі доріг.

Справді я тільки помилка – мучить мене питання.

* *

Як тісно, як тісно…

Чому навіть рай обмежений?

Я у Всесвіті тільки пилинка.

Руйнуючи звичне, навіщо зірвала

З себе, як одяг, життя я?

Ця мить – це теперішнє, от і все,

Вічність в долоні капає.

І знову знайшла я щось зовсім недовге,

Як неповторна коротка ніч…

Крізь часи і дочасно стрічаються погляди,

Хмелію, зникаю й тріщать

Речі холодні цією короткою ніччю,

Яка занадто коротка.

Я у Всесвіті тільки пилинка,

Ти теж, все минає так швидко.

Бачиш, наші тіні зникають

На екрана затемнених крилах…