Історія кафедри

Кафедрі матеріалознавства ім. Ю.М. Тарана 80 років!

У 1931 р. У ДМеті була організована кафедра металографії, яку очолив досвідчений спеціаліст, академік АН України Василь Миколайович Свєчніков.

У період 1931-1941 рр. формувалося коло наукових інтересів кафедри, що включало вивчення процесів структуроутворення в залізних сплавах при їх затвердінні і у ході подальшої термічної обробки. В.М. Свєчніков приділяв велику увагу питанням підвищення якості конвертерної та мартенівської сталі, розробці теорії поліморфізму, вивченню фазових рівноваг і перетворень в сталях і чавунах.

Чудовий педагог, блискучий лектор В.М. Свечніков залучав до діяльності кафедри обдаровану молодь. У довоєнні роки під його керівництвом виконали кандидатські, а потім докторські дисертації В.М. Гриднєв, який згодом очолив інститут металофізики АН УРСР і К.П. Бунін, чия науково-педагогічна діяльність і заклала фундамент тієї системи принципів і методик, того напрямку у сучасному металознавстві, яке здобуло популярність у науковому світі як Дніпропетровська металографічна школа К.П. Буніна.

Виникненню та розвитку цієї школи сприяло те, що в довоєнні роки у різних ВНЗ і дослідницьких установах Дніпропетровська працювала блискуча плеяда талановитих вчених, що розробляли різні розділи металофізики: академік АН СРСР Г.В. Курдюмов, що вніс величезний внесок у розвиток рентгеноструктурного аналізу металів і створив теорію мартенситних перетворень; академік АН УРСР В.І. Данилов, що поклав початок дослідженням будови рідких сплавів; Б.Н. Фінкельштейн – видатний фахівець в області фізичного металознавства; академік АН СРСР Л.В. Пісаржевський, видатний хімік, один з творців фізичної хімії.

У роки війни співробітники кафедри працювали у ВНЗ Уралу: В.М. Свєчніков очолив кафедру металографії, К.П. Бунін – кафедру термічної обробки металів Уральського індустріального інституту, доценти В.М. Гриднєв і М.Ф. Павленко викладали в Магнітогорському металургійному інституті. За завданням Державного Комітету Оборони колективи, якими керували В.М. Свєчніков, К.П. Бунін, В.М. Гриднєв, виконали цілу низку дослідних робіт по вдосконаленню технології виробництва металу для потреб фронту, зокрема, по покращенню якості і стійкості броневих сталей.

З 1944 р. кафедру металознавства очолив К.П. Бунін, обраний у 1948 р. член-кореспондентом АН УРСР.

Зусиллями К.П. Буніна, його вихованців і сподвижників кафедра металознавства ДМетІ, починаючи з 50-х років XX століття перетворюється на великий науково-дослідний центр, який проводить багатопланові наукові дослідження і направляє та координує діяльність металознавчих підрозділів у інших ВНЗ та галузевих інститутах, заводських лабораторіях Придніпров’я.

Колектив металознавців, який очолював К.П. Бунін, виконав широкий комплекс теоретичних та експериментальних досліджень, що присвячені виявленню мікроскопічної картини, механізму та кінетики твердіння чавунів різноманітного складу та призначення (Г.І. Іванцов, Я.Н. Малиночка, Л.А. Долінська, С.О. Федорова, Ю.М. Таран, В.І. Мазур, В.М. Новик, Г.Є. Бєлай, В.З. Долінська (В.З. Куцова), І.Є. Лев, Л.Т. Калиніна, Ю.С. Ахматов, В.М. Снаговський), аналізу процесів графітоутворення та інших структурних змін при твердофазних переходах в чавунах та сталях (М.А. Криштал, Я.В. Гречний, М.М. Данільченко, А.А. Баранов, О.І. Яценко, Е.Н. Погребний, С.М. Іванов, О.М. Шаповалова, І.Г. Хейфец, М.І. Притоманова,, А.К. Репін, І.П. Горлова, Е.Д. Глебова, Н.І. Репіна, В.А. Черняк), вивченню природи фізичної і хімічної мікронеоднорідності, тонкої структури сталей і чавунів в литому стані та після термодеформаційної обробки (Г.І. Бєльченко, К.М. Жак, В.І. Мовчан, С.І. Губенко, М.П. Бугаєць).

Результати цих досліджень, що систематично висвітлені у науково-технічній періодиці, були викладені у ряді монографій:

«Отбеленный чугун» (К.П. Бунин, Металлургиздат, 1947); «Структура чугуна» (К.П. Бунин, Я.Н. Малиночка, Машиздат, 1952); «Чугун с шаровидным графитом» (К.П. Бунин, Ю.Н. Таран, А.В. Черновол, изд-во АН УССР, 1955); «Графитизация стали» (К.П. Бунин, А.А. Баранов, Н.Э. Погребной, изд-во АН УССР, 1961); «Рост чугуна и стали при термоциклировании» (А.А. Баранов, К.П. Бунин, Э.Д. Глебова, М.И. Притоманова, изд-во «Техника», 1967); «Строение чугуна» (К.П. Бунин, Ю.Н. Таран, изд-во «Металлургия», 1973).

При вивченні структурних переходів в чавунах був вирішений ряд проблем, що були гостродискусійними в металознавстві залізовуглецевих сплавів в період 50-60-х рр.

Розроблено нову теорію графітизації залізних сплавів, згідно якої визначальний вплив на кінетику процесу, топографію і форму графітних включень здійснює вакансійно-дислокаційна евакуація атомів металічної матриці із зон, які оточують графіт, що виділяється. Встановлено, що утворення графітних сферокристалів пов’язано з рафінуванням розплаву та здійснюється шляхом розщеплення графіту і його росту на гвинтових дислокаціях.

Виявлена бікристалітна природа зерен графітно-аустенітних і карбідо-аустенітних евтектик.

Виявлений та обґрунтований розчинноосаджувальний механізм ростових явищ в чавунах та сталях.

Встановлені мікроскопічна картина і молекулярно-кінетичні закономірності карбідних перетворень в легованих чавунах і сталях.

Ці і багато інших інновацій в металознавстві залізовуглецевих сплавів були узагальнені у фундаментальній монографії «Основы металлографии чавуна» (К.П. Бунин, Я.Н. Малиночка, Ю.Н. Таран; «Металлургия», 1969 г.) та послужили базою для ряду практичних розробок.

Науково-дослідна діяльність кафедри металознавства завжди тісно пов’язана з навчальним процесом.

На відміну від традиційних курсів металознавства, які описують властивості сплавів в залежності від їх хімічного та фазового складу, К.П. Бунін створив оригінальний лекційний курс. В його основу було покладено аналіз фазових рівноваг і закономірностей формування структури сплавів, що обумовлює їх властивості. Курс поступово доповнювався і збагачувався професорсько-викладацьким складом кафедри, з врахуванням результатів власних дослідних робіт, загального прогресу металознавства і спеціалізації студентів і аспірантів.

Це знайшло відображення у підготовлених співробітниками кафедри підручниках і навчальних посібниках: К.П. Бунин. Железоуглеродистые сплавы. – М.: Машиздат, 1949; К.П. Бунин, Я.Н. Малиночка. Введение в металлографию. – М.: Металлургиздат, 1954; К.П. Бунин, А.А. Баранов. Металлография. – М.: Металлургия, 1970; К.П. Бунин, А.А. Баранов, Ю.Н. Таран. Анализ фазовых равновесий и кристаллизация металлических сплавов. – Днепропетровск: ДМетИ, 1974; Г.И. Бельченко, Л.Т. Калинина, С.И. Губенко. Структура и свойства железоуглеродистых сплавов. – Днепропетровск, ДМетИ, 1981; Ю.Н. Таран. Металловедение и термическая обработка стали. Справочник. Раздел «Строение сплавов железо-углерод». – М.: Металлургия, 1983; Г.И. Бельченко, С.И. Губенко. Основы металлографии и пластической деформации стали. – К.: Высшая школа, 1984; Г.И. Бельченко, С.И. Губенко. Изменение структуры и свойств стали при деформации и рекристаллизации. – Днепропетровск: ДМетИ, 1985; Ю.Н. Таран, В.И. Мазур. Фазовые равновесия и фазовые превращения. – К.: Высшая школа, 1988: Ю.Н. Таран, П.Ф. Нижниковская, В.З. Куцова, К.И. Узлов, М.П. Бугаец. Контролирующий и обучающий комплекс «Структура», - Днепропетровск, ДМетИ, 1990; Ю.М. Таран, В.І. Шаповалов, П.Ф. Нижніківська, М.П. Бугаєць, А.П. Бачурін, В.З. Куцова, К.І Узлов. Металознавство і термічна обробка із застосуванням комп’ютерних технологій навчання. Інститут системних досліджень освіти. – К.: ВІПОЛ, 1993.

У XX сторіччі співробітниками кафедри було захищено 11 докторських дисертацій (Я.В. Гречний, Я.Н. Малиночка, Ю.М. Таран, Н.Е. Погребний, О.О. Баранов, В.І. Шаповалов, П.Ф. Ніжніковська, В.І. Мазур, В.З. Куцова, Є.П. Калинушкін, С.І. Губенко) та 65 кандидатських дисертацій. Ряд випускників школи очолив кафедри або дослідницькі відділи у ВНЗ і інститутах України і Росії (І.В. Саллі, М.А. Криштал, Я.Н. Малиночка, О.О. Баранов, Л.А. Долинська, О.В. Чорновіл, І.М. Спиридонова, О.М. Шаповалова, Г.І. Іванцов, С.І. Іванов, В.І. Новик).

З 1975 року кафедрою металознавства керував вихованець К.П. Буніна член-кореспондент (1972 р.), академік (1985 р.) АН України, заслужений діяч науки України, лауреат премії Ради Міністрів СРСР (1982 р.) і державної премії України в області науки і техніки (1996 р.) Юрій Миколайович Таран.

Ю.М. Таран в країні та за кордоном відомий як крупний спеціаліст в області металографії високовуглецевих залізних сплавів, йому належать фундаментальні роботи по вивченню морфології сфероїдального графіту в чавуні, фізико-хімічної природи кристалізаційних процесів в модифікованих розплавах, природи і закономірностей росту карбідних фаз, морфологічних і молекулярно-кінетичних особливостей евтектичних і твердофазних карбідних перетворень, твердофазної автоепітаксії алмазу в чавуні, природи перитектичного перетворення в складнолегованих залізних сплавах.

З приходом на пост завідувача кафедри Ю.М. Тарана «структурний підхід», традиційний для бунінської школи металознавців, отримав подальший розвиток при вирішенні складних науково-технічних задач сучасного металознавства.

Науковий фундамент, що був закладений при вивченні чавунів, дозволив колективу кафедри у 70-80-ті роки значно розширити як область теоретичних та експериментальних досліджень, так і практичну розробку нових сплавів і технологій їх отримання і обробки.

У цей період при кафедрі починає працювати низка науково-дослідних підрозділів: галузева лабораторія Мінчермету по вивченню впливу водню на фазові рівноваги і переходи у сплавах (керівник – проф. В.І. Шаповалов), лабораторія композиційних матеріалів (керівник – проф. В.І. Мазур), лабораторія інструментальних сталей і сплавів (керівник – проф. П.Ф. Нижніківська), галузева лабораторія Міністерства загального машинобудування по ливарним конструкційним матеріалам (керівник – проф. В.З. Куцова), група по дослідженню трансформаторних та динамних сталей (керівник – доц. Н.Е. Погребний), група по дослідженню якості стального листа (керівник – доц. Г.І. Бельченко), група по дослідженню трифазних рівноваг (керівник – проф. В.І. Мовчан), група по дослідженню процесів пластичної деформації і зміцнення (керівник – проф. С.І. Губенко), група по дослідженню сплавів перитектичного типу (керівник – проф. Є.П. Калинушкін), група по дослідженню вторинних алюмінієвих сплавів (керівник – с.н.с. А.Г. Пригунова).

Тематика діяльності цих підрозділів охоплювала широке коло проблем: від розпочатого К.П. Буніним ще у 30-ті роки вивчення мікрогетерогенної будови розплавів до створення нових функціональних матеріалів на незалізній основі.

Основна увага приділялася дослідженням багатофазної кристалізації сплавів евтектичного і перитектичного типу.

Виконаний під науковим керівництвом Ю.М. Тарана великий об’єм експериментальних робіт, що сполучали стереомікроаналіз сплавів з вивченням кристалохімічної природи фаз і варіантів фазових рівноваг, дозволив детально розібратися в складній архітектониці багатофазних конструкцій сплавів.

Залучення у коло досліджень ледебуритних сталей, сплавів на основі алюмінію, міді, титану, цинку, олова, свинцю, а також модельних органічних сплавів показало, що закономірності формування евтектик, що виявлені при вивченні твердіння чавунів притаманні усім сплавам евтектичного типу.

Узагальнення результатів досліджень привело до створення нової концепції евтектичного перетворення, яка узагальнена у широковідомій монографії «Структура эвтектичеких сплавов» (Ю.Н. Таран, В.И. Мазур, изд-во «Металлургия», 1978), обговорювалася на організованих кафедрою вітчизняних (1979, 1982, 1986) і міжнародніх (1997, 2000, 2003, 2006) конференціях по евтектичним сплавам, на VI-му всесвітньому конгресі по росту кристалів (1980), на закордонних симпозіумах по кристалізації.

Створений ряд зносостійких білих чавунів, в яких за допомогою комплексного легування ледебуритоподібні евтектики були замінені армованими (Л.М. Снаговський, В.С. Лучкін, В.Ф. Карпенко, Г.Є. Белай). Обумовлене цим підвищення динамічної міцності забезпечило успішне застосування чавунів при виробництві прокатних валків, куль, цильпебсів та броневих плит, розмольних млинів, провідкової арматури станів та інших видів зносостійких виливків змінного металургійного обладнання. Термодеформаційне регулювання твердофазних карбідних перетворень в комплекснолегованих ванадієвих чавунах, яке використовується наряду з евтектичним структуроутворенням, що контролюється, лягло у основу створення білих чавунів, що деформуються (П.Ф. Нижніковська, Т.М. Миронова). Вперше у світовій практиці був здійснений обтиск чавунного виливка та отримання сортового чавунного прокату. Захищений закордонними патентами білий чавун, що деформується, має широкі перспективи використання у якості інструментального і конструкційного зносостійкого матеріалу.

Вивчення перитектичного перетворення, розпочате на кафедрі проф. Я.В. Гречним, завершилося розробкою нових адекватних уявлень про механізм і кінетику перитектичної реакції у сплавах (Є.П. Калинушкін). На основі цих уявлень за рахунок оптимізації параметрів плавки та твердіння, вдалося покращити як технологічні так і експлуатаційні властивості швидкорізальних сталей, вдосконалити технологію гранулометалургійного варіанту виробництва цих сталей.

Створений новий клас конструкційних матеріалів, що отримали загальну назву ТИКАД, які являють собою титанову металокераміку, в якій металічна матриця зміцнена евтектичними керамічними фазами (В.І. Мазур, С.В. Капустнікова).

Розроблені і випробувані в заводських умовах і захищені авторськими свідоцтвами нові комплекснолеговані поршневі сплави на основі системи Al-Si, що відрізняються високими експлуатаційними характеристиками (В.І. Мазур, І.С. Савельєв, Н.С. Романова). При створенні цих сплавів і гранулометалургійних технологій їх виробництва істотну роль зіграли дослідження кластерної будови розплавів та її впливу на взаємодію фаз при евтектичній кристалізації.

Аналіз морфологічних різновидів евтектик і первинних кристалів в заевтектичних силумінах привів до гіпотези про існування ряду твердих розчинів на основі кремнію. У зв’язку з цим було проведене всебічне вивчення поведінки монокристалів особочистого кремнію при нагріві: визначення температурних залежностей відносного подовження, термічного розширення, твердості, електроопору, ефекту Холлу. Результати експериментів показали, що в кремнії при нагріві спостерігаються переходи від алмазної структури через ромбічну і об’ємноцентровану кубічну до гексагональної найщільнішої упаковки (В.З. Куцова, К.І. Узлов). Виявлена алотропія кремнію при атмосферному тиску, що зареєстрована у 1995 р. як наукове відкриття, ефективно використовується при отриманні і обробці напівпровідникових матеріалів електроніки.

З врахуванням цього відкриття уточнений характер фазових переходів у технічних силумінах; розроблена і впроваджена на машинобудівних підприємствах нова екологічно чиста технологія мікролегування силумінів, яка забезпечує високі показники їх технологічних та експлуатаційних властивостей.

Можливість регулювання структуроутворення в силумінах шляхом теплової, електричної, хімічної обробки розплавів дозволила удосконалити технологію виробництва існуючих ливарних алюмінієвих сплавів і розробити нові сплави, при отриманні яких допустимим є широке використання низькосортної сировини, лому і відходів з підвищеним вмістом Fe, Mg, Zn (А.Г. Пригунова, С.С. Петров).

Дослідження фазових рівноваг і переходів в металах, насичених воднем, виявили закономірності газоевтектичного розпаду розплавів, з врахуванням яких були створені технології отримання нових високоміцних пористих матеріалів на основі Mg, Al, Cu, Ni, Fe, W, Mo і їх сплавів (В.І. Шаповалов, В.Ю. Карпов, Л.В. Бойко). Ці матеріали, що отримали назву газарів (тобто газоармованих), мають широку перспективу використання при виробництві полегшених конструкцій, фільтрів, підшипників, що самозмащуються, теплообмінників, розпилювачів, носіїв каталізаторів. Газари, що захищені закордонними патентами та авторськими свідоцтвами, не мають аналогів за принципом отримання, різноманітністю будови, питомою міцністю і функціональними властивостями. Їх виробництво активно опановується у США і Японії.

Розуміння евтектичного генезису багатьох типів неметалічних включень дозволило при проведенні великого комплексу досліджень якості сталі уточнити їх природу і морфологію, а також розробити теоретичні основи їх впливу на механізм зародження і розвитку мікроруйнувань, формування структури залізних сплавів при послідовних або комплексних обробках в умовах дії високоенергетичних, теплових, деформаційних, електромагнітних полів. Великий інтерес викликають дослідження твердофазної автоепітаксії алмазу в чавуні (С.І. Губенко).

Результати багатьох наукових розробок співробітників кафедри узагальнені в ряді монографій та довідників: В.І. Шаповалов. Влияние водорода на структуру и свойства железоуглеродистых сплавов. – М.: Металлургия, 1982. – 230 с.; Справочник «Металловедение и термическая обработка стали». В трех томах. – Т.2. «Основы термической обработки». Строение сплавов железо-углерод / Ю.Н. Таран. – М.: Металлургия, 1983. – 368 с.; Г.И. Бельченко, С.И. Губенко. Неметаллические включения и качество стали. – К.: Техника, 1980. – 168 с.; В.И. Шаповалов, В.В. Трофименко. Флокены и контроль водорода в стали. – М.: Металлургия, 1987. – 160 с.; С.И. Губенко. Трансформация неметаллических включений в стали. – М.: Металлургия, 1991. – 225 с.; Силумины. Атлас микроструктур и фрактограмм. Ю.Н. Таран, А.Г. Пригунова, Н.А. Белов, В.С. Золоторевский, В.И. Напалков, С.С. Петров. – М.: МИСИС, 1996. – 175 с.

Поширення світового досвіду розвитку матеріалознавства, інтенсифікація наукової діяльності кафедри, залучення до неї магістрів і студентів, а також поліпшення викладацько-методичної роботи дозволили з 1998 року кафедрі приступити до  підготовки фахівців зі спеціальності 7.090101 “Прикладне матеріалознавство”, а з 2000 року за фахом 7.090104 “Металознавство” напряму “Інженерне матеріалознавство”.

На кафедрі дипломуються студенти спеціальностей «Прикладне матеріалознавство» та «Металознавство», під час навчання у академії студенти регулярно залучаються до наукової роботи у рамках НДРС.

В 2003 році кафедра металознавства наказом Ректора по академії переіменована у кафедру матеріалознавства і носить почесне і’мя  академіка НАНУ Тарана-Жовніра Ю.М.

З 2003 року по 2008 рік кафедрою керував талановитий вчений – матеріалознавець, металознавець, фахівець у галузі металофізики, д.т.н., професор Є.П. Калинушкін, який започаткував на кафедрі новий науковий напрямок отримання і дослідження тонко плівкових покриттів високоенергетичними методами. Виконаний цикл робіт захищений низкою вітчизняних та закордонних патентів. З 2008 року кафедру очолює д.т.н., професор В.З. Куцова, під керівництвом якої виконується цикл науково-дослідних робіт по фазовим перетворенням при кристалізації та в твердому стані в високолегованих чавунах, в сплавах на основі кольорових металів (силумінах, титанових сплавах) та в напівпровідниках.

На даний час на кафедрі працює 5 професорів, докторів наук, 12 доцентів, кандидатів наук, 1 асистент та 1 старший викладач.

Свій 80-річний ювілей підготовки спеціалістів кафедра матеріалознавства, дніпропетровська наукова школа металографів відмічає значним вкладом в становлення і розвиток науково-педагогічної традиції ВНЗ. За останні роки актив кафедри поповнили 2 дипломи про наукове відкриття, 12 закордонних патентів, більш ніж 200 авторських свідоцтв про винахід.

Вперше в регіоні доцентами кафедри одержані 2 свідоцтва лауреатів премії Президента України для молодих вчених в області науки і техніки.

Співробітниками кафедри в ХХІ сторіччі опубліковано 15 монографій, підручників та учбових посібників, більш ніж 2700 публікацій у науково-технічній періодиці:

1. Металознавство і термічна обробка металів і сплавів із застосуванням комп’ютерних технологій. – Ч. II: Учбовий підручник. - Ю.М. Таран, Є.П. Калинушкін, В.З. Куцова, Н.Е. Погребна, І.М. Спірідонова, Т.С. Хохлова, О.А. Носко / Під ред. Ю.М. Тарана – К.: 2002. – 260 с.

2. В.З. Куцова, Н.Е. Погребна, Т.С. Хозлова, Т.М. Миронова, О.А. Носко. Алюміній та сплави на його основі. – Навчальний посібник. – Дніпропетровськ: «Пороги». – 2004. – 135 с.

3. Таран Ю.Н., Куцова В.З., Червоный И.Ф., Швец Е.Я., Фалькеквич Е.С. Полупроводниковый кремний: теория и технология производства // Запорожье – 2004 – 344 с.

4. Спеціальне матеріалознавство: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Т. А. Манько, Л.Д. Кучма,  Губенко С.І., Джур Є.О., Сітало В.Г.- Д.: АРТ-ПРЕС, 2004. - 216 с.

5. Губенко С.И. и др. Неметаллические  включения в стали / С.И. Губенко, В.В. Парусов, И.В. Деревянченко. - Дн-ск: АРТ-ПРЕСС, 2005. - 532 c.

6. Губенко С.И.  Деформация металлических материалов / С.И. Губенко, В.В. Парусов– Д.: Арт-пресс, 2006. – 316 с.

7. В.З. Куцова, М.А. Ковзель, О.А. Носко. Спеціальні сплави, рідкоземельні та благородні метали // Навчальний посібник. – Д.: НМетАУ. – 2007. – 162 с.

8. В.З. Куцова, О.А. Носко, М.А. Ковзель Фазові перетворення в спеціальних легованих сталях // Навчальний посібник. – Д.: НМетАУ. – 2007. – 132 с.

9. Е.П. Калинушкин. Перитектическая кристаллизация легированных сплавов на основе железа. – Д.: Пороги. – 2007. – 172 с.

10. В.З. Куцова, М.А. Ковзель, О.А. Носко. Леговані сталі та сплави з особливими властивостями // підручник. – Д.: НМетАУ. – 2008. – 350 с.

11. С.Й. Пінчук, С.І. Губенко. Фізичне матеріалознавство. Словник. Російсько-українсько-английський. – Дніпропетровськ. – РВА «Дніпро-VAL». – 2009. – 180 с.

12. В.И. Мазур, А.В. Мазур. Введение в теорию сплавов. – Учебное пособие. – Д.: Лира ЛТД. – 2009. – 264 с.

13. Червоний І.Ф., Куцова В.З., Пожуєв В.І., Швець Е.Я., Носко О.А., Єгоров С.Г., Воляр Р.Н. Напівпровідниковий кремній: теорія і технологія виробництва // Запоріжжя. – ЗДІА. – 2009. – 485 с.

14. Миронова Т.М., Куцова В.З. Структуры деформированных чугунов // Днепропетровск. НМетАУ. – 2009 г. – 250 с.

15. О.В. Пєтухова, В.З. Куцова, М.С. Ковальчук, Г.В. Кравченко, Т.С. Хохлова, І.Ф. Червоний, І.В. Чернова. – Словник термінів з металургії, металознавства та матеріалознавства – Дніпропетровськ: ПБП «Економіка». – 2011. – 206 с.

Підвищується наукова кваліфікація співробітників кафедри. В останні роки захистили докторські дисертації Л.В. Бойко, А.М. Вейнов, А.Г. Пригунова, Т.М. Миронова. Успішно захищено ряд кандидатських дисертацій: Є.В. Аршава, В.А. Большакова, Н.В. Рябова, О.О. Блохіна, А.Ю. Куцов, Н.В. Романова, Д.Л. Нонко, О.В. Швець, М.А. Ковзель, О.А. Носко, Ю.П. Синіцина, Г.Ю. Шпортько, А.В. Кравченко, Т.А. Аюпова, Т.В. Котова, К.Д. Підгорна.

На кафедрі успішно функціонують три науково-дослідні лабораторії: Ливарних конструкційних сплавів (науковий керівник – професор Куцова В.З.), СКТБ «Сплав» (науковий керівник професор Карпов В.Ю.), Лабораторія матеріалознавства та тонко плівкових покриттів ім. Є.П. Калинушкіна (науковий керівник професор Миронова Т.М.), та декілька науково-дослідних груп під керівництвом професора Мазура В.І., професора Губенко С.І. та доцента Петрова С.С.

Колектив кафедри успішно розвиває науковий напрямок, започаткований його засновниками і керівниками членом-кореспондентом АН України К.П. Буніним і академіком НАНУ Тараном Ю.М., виконує роботи з найважливіших державних програм Кабінету Міністрів України, плідно співпрацює з колективами споріднених кафедр академії, галузевими науково-дослідними установами, інститутами НАНУ та багатьма закордонними науковими колективами (Росія, Польща, Чехія, Німеччина, США, КНР).

Зображення

Вгору: Історія кафедри